Буддійська медитація
На головнуБуддійська медитація є ментальною вправою, сенс якої полягає в приведенні збудженого, неврівноваженого потоку свідомості у врівноважений, збалансований стан, де ум перебуває вільним від будь-яких крайнощів чіпляння, відрази й штучності, «без жодних зусиль тут і тепер», а не в минулому чи «там і потім». У свою чергу це впливає на свідоме ставлення до власного життя і взаємин із світом. Практичне значення медитації полягає у звільненні себе від сталих звичок, утворюючих величезну купу проблем у повсякденному житті та «розуміння серцем» своєї справжньої внутрішньої краси.
Незважаючи на велику кількість медитативних технік в буддизмі, всі вони можуть бути включені в дві категорії: медитації умиротворення (санск. шаматха, тиб. шине) і прозріння (санск. віпаш’яна, тиб. лхантонг). Медитація робить в буденному житті ум урівноваженим і щасливим, який відкрито сприймає світ творчо, ненапружено та свіжо і робить його непохитним до руйнуючих емоцій.
У медитаціях Діамантового Шляху використовують різні символи та форми Просвітлення, з якими ототожнюються методи пізнання природи ума. В школі Карма Каг’ю найважливішою медитацією є медитація на шістнадцятого Кармапу як медитація на Вчителя. Ототожнюючись з просвітленими якостями тіла, мови та ума Лами, можна швидко і впевнено пізнати його природу, адже таким чином ми безпосередньо настроюємо себе на кінцеву мету — Просвітлення.